«…Я чемпіон – регенеративний фермер»

 В рамках вивчення навчальної дисципліни «Стратегічне управління», студентам четвертого курсу факультету менеджменту, було задане завдання по темі «Стратегічне мислення» переглянути документальний фільм «2040 Майбутнє чекає» і написати відгук у вигляді ессе.

Одним із кращих ессе, презентованих студентами, стало ессе Романа Землякова. З дозволу автора ми публікуємо його міркування, щодо перегляду даного фільму. 

«…Чесно кажучи, довго міркував як саме почати есе, та яким чином коректно сформулювати та систематизувати своє бачення та позицію по відношенню до фільму «2040: Майбутнє чекає» і, гадаю, я впорався з цим, виходячи з того, що пишу я його під потужним впливом ентузіазму та з «холодною» головою.

Спершу варто зазначити, що я вкотре переконуюсь в тому, що за умов сьогоднішніх реалій, які певним чином обмежують та пригнічують переважну більшість людей, ми під час вивчення курсу маємо можливість розглядати актуальні теми та обговорювати нагальні питання, які стосуються кожного з нас, і, тим самим, це дає нам новий напрям для роздумів та виникнення нових ідей.

Цікаво, але я вже вдруге переглянув цю кінострічку, проте з кожним разом все далі і далі провалююсь в глибину своїх роздумів в пошуках, чи то виправдання методів, які людство застосовує кожного дня для досягнення цілей, чи то нових шляхів їх реалізації, і це не дивно. Проглянувши цю кінокартину вперше, я, чесно кажучи, вже маючи певний досвід в жанрі наукової фантастики, а він знайомий абсолютно кожному представнику мого покоління, спершу вважав світ, який представлений в даному фільмі, абсолютною утопією, а тепер давайте одразу перескочимо в сьогодення, я думаю ви цього не чекаєте.

Фільм лише частково відкриває моє бачення майбутнього розвитку людства, так згодний, можливо занадто масштабно, як для студента, але як проактивна людина, скажу, що так цікавіше жити.

«Ми так довго збирали врожай там, де нічого не сіяли, що забули про потребу сіяти», - Стівен Кові, автор книги «7 звичок надзвичайно ефективних людей». Напевно саме так я охарактеризував би нинішній етап розвитку людства, але я не Брюс Уілліс і не врятую Землю від «комети нашого потенціалу», на жаль, я звичайна людина, яка задумується над майбутнім своїх дітей, як і більшість з нас. Тому я почав детальніше розбиратися в проблемах, які піднімаються в фільмі, що привело мене до нових ідей, і, як наслідок, нових цілей. Давайте з самого початку.

«Я завжди намагаюся пов’язувати свою кожну ціль, кожний периферійний етап розвитку в щось єдине і більше, і кожного разу не можу зупинитись», - можливо цей вислів стане цитатою в одній з відомих книжок в майбутньому, сподівають на це. Річ у тім, що моє занурення в проблематику фільму почалось з прочитанням книги Кейт Реворт «Економіка Пончика», Основна ідея, на мою суб’єктивну думку, має потенціал, а саме відповіді на питання: «Кому повинна належати праця?», «Чи може економіка рости вічно?», «Кому повинні належати нові ідеї?» та, моє улюблене, «Хто має володіти засобами виробництва?», що має стати певним новим фундаментом в процесі реформування та перебудови нашого з вами суспільства. Відверто скажу, що, всупереч можливій думці про ідеалістичну модель «пончика», вона, на моє переконання, є недопрацьованою і далі я спробую пояснити свою думку комплексно.

На цьому моменті одразу варто перевести нашу увагу на інший геніальний проект, представлений у фільмі, якраз такі випадки я відношу до окремої категорії  під назвою «Я ніколи не думав про те, що буду писати про величні речі, я просто пішов і написав їх», - Джон Леннон. Ідея Ніла Тамане, геніальна своєю простотою, полягає в децентралізації електровиробництва та забезпечення населення з повною відмовою від централізованої системи, не бачу необхідності переказувати весь зміст, але хочу зазначити що, цей напрямок розвитку енергоіндустрії є універсальним і не може бути обмеженим однією країною, що відноситься до категорії, які розвиваються. Давайте тільки вдумаємось: хлопчина з Богом забутої країни, якому набридла ситуація дефіциту електроенергії та всіх благ, які з цього випливають, придумав абсолютно нову систему грубо кажучи з брухту, вручіть йому Нобелівську премію. Дана ідея є і буде актуальною в контексті розвитку технологій для удосконалення акумуляторів як від ТеслаМоторс, так і GeneralMotors, а це флагмани у виробництві даної продукції на сьогодні, що забезпечить появу цілої варіації нових можливостей у процесі реалізації даної теми. Поаплодую стоячи…

Але, і це було очікувано, є один вагомий «підводний камінь», я б навіть сказав жирнючий ­­– влада, яка звикла паразитувати на своєму населенні у вигляді податків, в тому числі і на електроенергію. Можливо Ніл вже має новий план щодо створення системи співпраці з державою, замінивши своєю енергокооперацією більшість ТЕС та ГЕС, або навіть АЕС, при збільшенні масштабів співпраці, все це можливо, а як наслідок покращення екології, зменшення викиду вуглецю в атмосферу і збільшення середньої тривалості життя населення, але, нажаль це занадто оптимістичний прогноз, і працювати в цьому напрямку потрібно ще довго. «Геній – один відсоток натхнення і дев’яносто дев’ять відсотків поту», - Томас Едісон.

Телепортуємось до Шепортону Австралія, прямо на ферму Коула Сайза, чесно кажучи дивовижна людина, яка тільки своєю історією вже мотивує зробити тату з написом «Я чемпіон – регенеративний фермер». Давайте розберемось детальніше: ведення регенеративного господарства, як метод, не є новизною, навіть в Україні до 2012 року існувати ферми, які піклувалися про відновлення ґрунтів, але, сувора реальність з катастрофічно високими податками, шаленою конкуренцією з агрохолдингами та банальною неспроможністю вигідно реалізувати сировину, я вже мовчу про переробку на готову продукцію, «вказали на вихід таким господарствам». Дилема, ми самі купуємо продукцію нищої якості, яка є дешевшою, і тим самим фінансуємо своє знищення – «геніально»…

«Бізнес на основі заробляння грошей є найбільш незахищеним. Це ніби азартна гра, нерегулярна та з низькими шансами отримати гарний результат у багаторічній перспективі», - Генрі Форд. Повертаючись до Коула, маю зазначити, що ця людина є реальним прикладом для наслідування, так як при веденні відновлювального фермерства, без швидкого збільшення капіталу, тим самим з стратегічним баченням поступового нарощування отримання прибутку в середньостроковій перспективі, водночас з доброю репутацією і сертифікатами eco-продукції безумовно принесуть результат. Детальніше про це розкажуть агрономи, а ми, як спеціалісти в галузі управління сконцентруємо нашу увагу на впровадженні цієї системи як кооперативної, а саме створення фермерських виробничих кооперативі в майбутньому, які, можливо, складуть конкуренцію холдингам, але це вже зовсім інша історія…

«Думай глобально, дій локально», - Джон Максвелл…»

                                                

Роман Земляков, студент 41-м групи